Корисні і лікувальні властивості оману високого

Багаторічна трав`яниста рослина до 1,5 м заввишки. Кореневище товсте, м`ясисте, зовні темно-буре, з довгими товстими корінням. Стебла прямі, незграбні, догори кошлаті. Листя чергові, прикореневі, черешкові, довгасто-еліптичні, стеблові, стеблеоб`емлющіе. Квітки у великих пазушних кошиках, желтие- крайові - язичкові, внутрішні - трубчасті. Обгортки кошиків мно-голістние, з відстовбурченими назовні листочками. Плід - сім`янка. Цвіте з липня по вересень. Дивосил замінює імпортну Сенеги.

Лікарською сировиною є кореневище з корінням, збиране восени (жовтень) або навесні (квітень-травень). Його очищають від землі, промивають у холодній воді, розрізають на кусочкі- висушують в тіні, яке добре провітрюється. Запах сировини ароматичний: свіже коріння пахнуть камфорою, висушені - фіалкой- смак пряний горькій- колір сіро-бурий, в зламі білий. Термін зберігання до 3 років.

Чинними началами оману є інулін, чепелін, ефірну олію, що містить алантолактан і ізоа-лантолактон, а також гіркі речовини, полісахариди і сапоніни.

Відео: Дивосил Лікувальні властивості

Препарати з оману застосовуються в основному як відхаркувальний, противоглистное, сечогінний і жовчогінний засіб. Завдяки протизапальній дії, препарати оману є ефективним засобом для лікування шлунково-кишкового тракту, так як сприяють зменшенню підвищеної моторної і секреторної функції його, покращують апетит.

Сприятливо діють препарати оману при захворюваннях нирок, печінки, геморої, а зовнішньо - при шкірній сверблячці з шкірними висипами, запаленні ясен.

У народній медицині оман використовують і при лікуванні таких захворювань, як виразка шлунка, гастріт- яєчню посипають порошком кореня і їдять при захворюваннях, викликаних підняттям тяжесті- настоянку на горілці п`ють при туберкульозі легких- всередину або зовнішньо - при радикуліті, нервових захворюваннях, зобі, виразці шлунка і дванадцятипалої кишки, при захворюваннях серця, простудних захворюваннях, підвищеному кров`яному тиску, зубною болю-відвар квітів п`ють як чай від удушья- відвар коріння п`ють і миють їм голову від колтуна- п`ють при маткових болях, істощеніі- порошок кореня перетапливают або пережарюють зі свинячим жиром і прикладають на лляній ганчірочці до пухлин і ранам- свіже листя прикладають до бешиховим і золотушним місцях, виразок, опухолям- водний відвар п`ють при шлункових і грудних болях, худосочія, грипі.

застосування

Настоянка 25% -ва: по 25-30 крапель, потім приймають 2-3 ст. ложки свинячого (внутрішнього) жиру при виразковій хворобі шлунка або дванадцятипалої кишки.

Вино девясиловое: на пляшку кагору або портвейну взяти 1 повну ст. ложку свіжого кореня і варити протягом 10 хвилин, краще зі ст. ложкою меда- приймати по 2-3 чарки (по 50 г) після їжі при катарі кишок і зниженій кислотності, для видужуючих слабосильних людей.

Відвар: 15 г на 200 мл (1 десертна або неповна ст. Ложка на склянку води) кип`ятити протягом 30 хвилин, процідити і приймати в теплому вигляді по 1 ст. ложці 3 рази на день як жовчогінний.

Настоянка кореня на холодній воді: взяти 1 ст. ложку подрібненого кореня на 2 склянки води і наполягати 8 годин-вживати по півсклянки трохи підігрітим 4 рази на день (краще з 1 ч. ложкою меду) за півгодини або за годину до їжі при хворобах дихальних шляхів (бронхіт і ін.).

Пігулки: корінь, подрібнений в борошно, змішують з медом і роблять пілюлі- приймають по 2-3 штуки 3-4 рази на день до їди.

Крім оману британського і оману високого зустрічається і оман іволістий, настій з листя якого використовується як протизапальний і в`яжучий засіб в комплексі засобів лікування ран.