Основні вимоги до роботи медичної сестри загальної практики

Принцип діяльності медичної сестри до недавнього часу ґрунтувався на чіткому і «автоматичному» виконанні призначень лікаря з відсутністю обліку питань, що стосуються будь-яких душевних переживань пацієнта. Для цього медичній сестрі слід мати не лише знання в плані догляду за хворим, а й обізнаність в основних питаннях філософії, психології. З огляду на те, що медична сестра присвячує значну частину своєї роботи навчання пацієнтів чогось, їй необхідна компетентність в галузі педагогіки. В даний час спостерігаються суттєві недоліки в організації сестринського процесу, пов`язані перш за все з нерозумінням і неясністю у багатьох визначеннях. Медичні сестри часом говорять один з одним на «різних мовах», на відміну від лікарів, які володіють загальноприйнятими визначеннями. Організація сестринського процесу заснована на моделі В. Хендерсон. Структура сестринського процесу - це елементи наукового знання, що застосовуються медичною сестрою в цілях організації і здійснення догляду за хворим. Це безперервна, постійно розвивається система, що має певні стадії. Сестринський процес націлений на збереження і успішну реабілітацію здоров`я пацієнта після перенесення порушення потреб. Для цього медична сестра повинна вирішити кілька питань.

Відео: Відповіді на тести мед сестра загальної практики 1 - 19 тести (190 відповідей)

Перше питання полягає в організації певної основи, яка включає повні відомості про хворого. Другим завданням для медичної сестри є виявлення порушених потреб у пацієнта. Далі необхідно визначити першочергові дії, які потрібно провести по відношенню до пацієнта. Наступні моменти - це здійснення запланованих заходів та аналіз виконаної роботи медичною сестрою. Перераховані вище питання становлять основні етапи сестринського процесу. Діяльність медичної сестри загальної практики в структурі надання первинної допомоги громадянам нашої країни будується на стандартах системи сестринського процесу, хоча і має свої особливості.

Перший етап сестринського процесу включає діагностичні заходи з приводу тієї чи іншої порушеною потреби захворювання. Другим елементом є встановлення пріоритетів. В цьому випадку сімейна медична сестра складає список отриманої інформації за допомогою бесіди з хворим або його родичами методом опитування, а також застосовує дані, отримані від медичного персоналу та з супровідних документів. Перший етап сестринського процесу передбачає використання певних способів збору відомостей про пацієнта. Основним з них є складання списку суб`єктивної інформації, яка містить скарги хворого (основні і другорядні). Потім медична сестра збирає об`єктивні відомості, які передбачають антропометричні дані пацієнта, стан психіки, шкіри. Тут вона досліджує серцево-судинну і дихальну систему за основними параметрами - пульс, тиск в артеріях, спірометрія і т.д. Важливим елементом діяльності сімейної медичної сестри є аналіз душевного стану хворого, етнічні характеристики. Необхідно також звернути увагу на розташовані поруч з будинком об`єкти промисловості, умови трудової та навчальної діяльності кожного члена сім`ї. Важливим є ретельне спостереження за поведінковими реакціями опитуваних клієнтів і їх емоціями при цьому. Складання списку даних про пацієнта медична сестра загальної практики здійснює постійно і безперервно в роботі з цією сім`єю.

Другий етап сестринського процесу пацієнта є оцінка зібраної інформації, націлена на виявлення головних порушених потреб. Успіх роботи сімейної медичної сестри на даному етапі залежить від знань і досвіду її професійного спілкування з хворим, а також застосування основних позицій медичної деонтології та етики. Вона повинна негайно і грамотно проаналізувати стан пацієнта, з тим щоб перейти до другого ступеня своєї діяльності - постановці сестринського діагнозу. Медична сестра загальної практики, що працює в службі надання первинної допомоги, на цьому етапі повинна точно і грамотно визначити діагноз населення відповідно до потреб, задоволення яких у жителів даної ділянки порушено але тих чи інших причин. Потім вона визначає пріоритетну проблему населення (хвороба) і ретельно аналізує елементи її рішення. Для цього медична сестра нерідко використовує основні показники здоров`я населення. До них відносяться загальне число хвороб, смертей, якість проведених лікувально-профілактичних заходів, а також має велике значення джерело матеріального забезпечення.

Для аналізу відповідного показника окремо використовують п`ятибальну шкалу. Слідом за встановленням пріоритетною проблеми у громадян певної території медична сестра формує з них групи в залежності від статевої приналежності, віку, наявності елементів підвищеної небезпеки. Діяльність медичної сестри щодо конкретно взятої родини аналогічна і має на увазі виявлення проблем клієнтів, що підрозділяються на дві групи. Першу групу складають справжні, другу - майбутні проблеми пацієнта. Виявляючи головні проблеми, сімейна медична сестра повинна дотримуватися діагностичного постанови лікаря, мати певні відомості про особливості життєдіяльності хворого, елементах підвищеної небезпеки для його здоров`я, а також його внутриличностной характеристиці. Робота медичної сестри на даному етапі має велику відповідальність, оскільки від висновків, які вона зробить щодо стану хворого, залежить успішний результат його захворювання. Діагноз, який встановлює медична сестра, повинен відображати порушену потреба пацієнта і причину, її викликала. Приклади сестринських діагнозів: порушення сечовипускання, обумовлене запальним ураженням нирок і страхом внаслідок майбутнього оперативного втручання. Діагностичні постанови сімейної медичної сестри характеризують проблеми в різних галузях життєдіяльності хворого - від порушеною потреби в харчуванні, до потреби його самореалізації в суспільстві. На жаль, відповідними організаціями, що займаються питаннями сестринського процесу, не було встановлено загальноприйнятого списку сестринських діагнозів, а існує лише їх приблизний перелік.

Відео: Отримати сертифікат лікаря або медичної сестри

Третій етап сестринського процесу передбачає встановлення цілей діяльності сімейної медичної сестри. Дану роботу необхідно здійснювати послідовно, тобто починати слід з дозволу головної проблеми хворого. Необхідність визначення цілей сестринської діяльності обумовлена індивідуальними особистісними і фізіологічними особливостями пацієнтів, а також встановленням рівня якості виконаної роботи. Сімейна медична сестра повинна активно залучати хворого до роботи в постанові цілей і способів їх отримання, що забезпечить його мотивацію на успішний результат захворювання.

Виділяють два типи цілей, перша з яких повинна виконатися за найближчий тиждень, а друга - в більш пізні терміни. Окремо взята мета складається з трьох елементів: дія, час і «інструмент» виконання мети. Далі проводиться ретельний аналіз наявних питань з наступним затвердженням відповідного плану дій в кожному конкретному випадку. Після цього медичний персонал реалізує свої плани з подальшим критичним аналізом виконаної роботи. Для кращого уявлення етапів діяльності медичної сестри необхідно детально описати кожну стадію. Приклад довгострокової мети: хворий зможе займатися легкою атлетикою через два місяці після виписки зі стаціонару. Важливим елементом в діяльності сімейної медичної сестри на даному етапі є постановка цілей, які відповідають певним запитам. Цільові затвердження повинні бути досяжними, точними за термінами виконання.

Четвертий етап сестринського процесу передбачає планування діяльності медичної сестри. В системі надання первинної допомоги населенню дана стадія включає вибір зони сестринської роботи, встановлення її показників і створення програми втручання, яка відображається у відповідному документі. Потім здійснюється поділ функцій між учасниками даної служби і організовується особиста структура фіксування даних і система контролю. Діяльність сімейної медичної сестри на даному етапі полягає в написанні інструкції, де вона детально перераховує виконуються лікувально-профілактичні дії щодо своїх клієнтів.

Виділяють кілька видів сестринської роботи. Залежний вид включає роботу сестри, яка полягає у виконанні рекомендацій доктора і під його контролем. Незалежний вид передбачає самостійну діяльність медичної сестри. До даних дій відносяться: систематичний контроль життєво важливих показників здоров`я, здійснення невідкладної допомоги до прибуття лікаря, забезпечення особистої гігієни важкохворих, заходи щодо попередження поширення інфекційних захворювань у відділенні і ін. Взаємозалежний вид передбачає спільну роботу медичної сестри з іншими фахівцями, націлену на здійснення відповідних заходів з догляду та лікування хворих. До даної діяльності відносяться підготовчі маніпуляції до різних видів апаратної і лабораторної діагностики. Сюди також включається консультація лікаря лікувальної фізкультури та фізіотерапії.

На даному етапі медична сестра повинна визначити способи реалізації своєї діяльності, які формулюються відповідно проблемам хворого. До них відносяться: здійснення екстреної допомоги до приходу лікаря, виконання його рекомендацій, забезпечення сприятливих умов життя хворого, допомогу в разі фізіологічних і психологічних проблем, заходи щодо попередження ускладнень захворювання і організація консультацій членам родини. Потім медична сестра виконує комплекс намічених заходів згідно сформульованим цілям. Існують певні умови, при строгому наявності яких план сестринської діяльності придатний для реалізації. До них відносять постійне здійснення запланованих вчинків, а також активну участь членів сім`ї у їх реалізації. Дані дії можуть бути не проведені в разі непередбачених ситуацій. Здійснюючи екстрені заходи, необхідно користуватися певними шаблонами, які спеціально розроблені для сестринської практики. Важливим моментом є звернення уваги медичної сестри на суб`єктивні особливості хворого. Сестринські дії фіксуються в спеціальному бланку, з огляду на періодичність, час їх виконання, а також там відзначається реакція хворого на проведені заходи.

У діяльності медичної сестри загальної практики в службі надання первинної допомоги населенню на етапі виконання намічених заходів велика увага приділяється чіткому керівництву діями. При цьому сприятливий успіх даного етапу залежить від чітко поставленої мети, суворо спланованих дій, а також наявності відповідних умов засобів досягнення позитивних результатів. Суттєвими компонентами правильного виконання наміченої роботи є чіткий поділ функцій між учасниками даної діяльності, хороша їх інформованість певними відомостями і вірність своїй роботі.

П`ятий етап сестринського процесу має на увазі аналіз діяльності медичної сестри і при необхідності - проведення коригувальних дій. Дана стадія включає також порівняльні висновки сестринської діяльності з поставленими цілями. У разі сприятливого результату сімейна медична сестра фіксує це в спеціальному бланку з точним зазначенням часових параметрів. В протилежному випадку, коли пацієнт потребує сестринської допомоги, слід здійснити ретельний аналіз дій медичної сестри для з`ясування причини даної ситуації. Для цього можна скористатися консультацією інших фахівців, щоб грамотно спланувати свою роботу. Дані заходи забезпечують ефективність сестринської діяльності, дослідження реакції хворого на проведення відповідних маніпуляцій, а також дають можливість визначити інші порушені потреби клієнта. Важливою характеристикою медичної сестри в здійсненні якісної роботи на даному етапі є здатність робити порівняльний аналіз отриманих результатів з поставленими цілями. Проведення коригувальних заходів можливе лише за наявності несприятливих змін в стані здоров`я хворого. Діяльність сімейної медичної сестри на кожному етапі сестринського процесу регламентується відповідним документом - це сестринська історія хвороби або сестринська карта контролю стану пацієнта, в яку входить карта догляду медичної сестри. В даний час проводиться інтенсивна робота по створенню універсальної і цілком відповідної діяльності сімейної медичної сестри документації.

Етап аналізу роботи медичної сестри загальної практики в службі надання первинної допомоги населенню передбачає об`єктивний розгляд рівня відповідності отриманих результатів намічених цілей. Даний етап грунтується на застосуванні систематичної і щоденної регуляції в реалізації плану діяльності даної служби. Аналіз роботи, зокрема медичної сестри загальної практики, може проводитися як на заключній стадії її діяльності, так і на етапі планування дій або їх виконання. Існують певні вимоги до оцінки дій медичної сестри, що включають її простоту з одночасною правильністю, а також забезпечення певної якості для громадян. Заключною стадією сестринської роботи в службі надання первинної допомоги є переоцінка. Даний етап слід враховувати в разі отримання негативного результату роботи. При цьому необхідно заново організовувати програму діяльності, яка відрізняється більшою обдуманістю і націленістю на досягнення позитивного результату в порівнянні з попередньою. Таким чином, медична сестра загальної практики - ініціативний учасник діяльності служби проведення первинної допомоги населенню. Вона активно працює в різних проектах системи охорони здоров`я: проводить різноманітні анкетування та тестування серед громадян, виявляє і веде статистичний облік основних груп здоров`я. Однією з основних функцій медичної сестри загальної практики є виконання різноманітних лікувально-профілактичних призначень лікаря загальної практики особам, які перебувають під впливом несприятливо діючих на їх здоров`я чинників (наприклад, іонізуючого випромінювання). Сімейна медична сестра повинна бути компетентна в питаннях користування персональним комп`ютером в умовах масової комп`ютеризації всіх сфер діяльності населення. Важливе завдання медичної сестри загальної практики полягає в статистичному обліку результатів, отриманих внаслідок роботи служби надання первинної допомоги. Вона також ініціативно функціонує в організації трирівневих профілактичних заходів.

В даний час система надання первинної допомоги населенню підлягає реформуванню. Для цього слід проаналізувати як позитивні, так і негативні сторони діяльності справжньою поліклінічної служби. Формування цієї структури спочатку була націлена на забезпечення громадянам певної ділянки недалеко від місця їх проживання кваліфікованих медичних послуг. Вищевказана функція поліклініки здійснюється і сьогодні, проте рівень професіоналізму багатьох лікарів значно знизився. Внаслідок цього організовується велика кількість поліклінічних закладів в разі спеціалізованих лікарнях, коли лікарі мають можливість поєднувати амбулаторний прийом пацієнтів в поліклініці і практичну роботу в стаціонарах. При цьому забезпечується збереження високого рівня професійних знань і умінь.

Організація амбулаторно-поліклінічної структури створило для більшості громадян певні зручності в проходженні трудової експертизи, проведенні лабораторно-інструментальних обстежень та здійсненні профілактичних заходів та заходів. У цій системі надання допомоги первинної ланки не існує позиції передачі хворого від одного фахівця до іншого. Основним недоліком даної структури є нерозривність колективної та кваліфікованої практики лікарів. При цьому хворий йде на прийом до вузьких спеціалістів, оминаючи кабінет дільничного лікаря, що нерідко призводить до суперечливих способів діагностики і терапії пацієнтів. При цьому значно зросла кількість хворих з неправильно поставленим діагнозом і неадекватним при відповідній хвороби лікуванням, що призвело до її хронічного перебігу. Тому до функцій головних лікарів поліклініки додалася систематична перевірка діяльності своїх підлеглих.

Негативні особливості організації первинної допомоги сьогодні полягають у виключенні вибору громадянами лікуючого лікаря, а також спрямованості на поділ «ступенів» надання допомоги населенню, замість того щоб докласти всіх зусиль для об`єднання даних структур. Останнє висловлювання підтверджується, наприклад, введенням різноманітних спеціальностей лікарів вузького профілю. Для успішного і вірного ведення пацієнта знання і вміння дільничного лікаря повинні бути універсальними, чого часом не спостерігається. Отже, склалася обстановка в системі охорони здоров`я потребує затвердження нової спеціальності лікаря, яка відповідала б запитам сучасного суспільства, - це сімейний лікар, або лікар загальної практики. Робота даного фахівця повністю спрямована на хворого і його сім`ю, а не тільки на його захворювання. Сімейний лікар здійснює свою діяльність відповідно до єдиної схемою і кваліфікації. Це передбачає високий рівень підготовки лікаря загальної практики в медичних університетах, оскільки це медичний працівник, який здійснює спеціалізовані і багатопрофільні лікувально-профілактичні заходи. Даний фахівець повинен мати всебічні знання, що стосуються питань психології, педагогіки і т.д.

В даний час чітко розроблений графік роботи сімейного лікаря. У його діяльність входить: перебування в кабінеті (з 8.00 до 17.00), робота за викликами (з 18.00 до 20.00), а також забезпечення рекомендаціями по телефону (з 8.00 до 22.00). Для кожного лікаря загальної практики встановлюється кількість обслуговуваних сімей (в середньому близько 100, що включають в цілому 350 осіб).

Сучасний сімейний лікар повинен бути компетентний в питаннях користування персональним комп`ютером, оскільки вся його діяльність організовується на засадах електронних програм. Кабінет лікаря загальної практики повинен бути відповідної площі і містити персональний комп`ютер з принтером, необхідні меблі і відповідне медичне обладнання. У розпорядженні даного лікаря є апарат для аускультації легких, вимірювання артеріального тиску, життєвої ємності легень, а також електрокардіограф, зростомір і ін. Обов`язковим є наявність шафи з лікарськими засобами для надання екстреної допомоги. Для організації ефективної та негайної діяльності лікаря загальної практики система охорони здоров`я повинна забезпечити даного фахівця автотранспортом для здійснення виклику хворого. При цьому доктора слід забезпечити маневреними засобами зв`язку.

Лікарем загальної практики можуть працювати особи, які закінчили лікувальний і педіатричний факультети медичного університету і минулі ординатуру в клініці за спеціалізацією «Сімейна медицина», або дільничні лікарі, перепідготовлених за тією ж спеціальністю. Дані фахівці працюють в закладах сімейної медицини, поліклініках або стаціонарах, що функціонують за дільничним принципом, а також відділеннях поліклінічних або лікарняних установ. В обов`язки лікаря загальної практики входять встановлення дільниці, проведення санітарно-освітньої роботи з пацієнтом та членами його сім`ї, проведення профілактичних заходів, мета яких - визначення латентно протікають захворювань і факторів підвищеної небезпеки у виникненні різних хвороб. Потім він організовує і викликає відповідну групу пацієнтів на проходження чергового диспансерного обстеження, виписує направлення до вузькопрофільних лікарів для повної діагностики захворювання і проведення адекватної терапії.

Відео: Купити сертифікат Медична сестра на Вишка.net

Основними функціями лікарів загальної практики є створення та здійснення комплексу лікувально-профілактичних заходів хворим в поліклініці (на прийомі) і на дому. Сімейний лікар спільно з медичною сестрою встановлює систематичне спостереження за вагітними та новонародженими, відповідне розробленим стандарту, а також займається організацією і реалізацією імунізації населення даної ділянки. В обов`язки лікаря загальної практики входять вирішення питання про направлення пацієнта в санаторій-профілакторій, здійснення регулярного контролю стану здоров`я хворого на будь-якій стадії проведення йому лікувально-профілактичних заходів. Лікарю загальної практики необхідно тісно співпрацювати з різними лікувально-профілактичними структурами, включаючи установи медичного страхування населення, а також з організаціями по соціальну допомогу громадянам. Останнє передбачає матеріальну, психологічну та медичну допомогу неблагополучним сім`ям, сиротам, людям похилого віку, інвалідам і т.д. Діяльність даного медичного працівника передбачає певні спеціалізовані вимоги. Сімейного лікаря слід бути компетентним у питаннях законопроектів, функціонування та базових позицій системи охорони здоров`я. Даний фахівець повинен дотримуватися високоморальні і моральні принципи в своїй діяльності. До основних напрямів діяльності сімейного лікаря відносяться здійснення лікувально-профілактичних заходів та обстеження пацієнта, проведення негайних маніпуляцій в разі виникнення у хворого загрожує життю стану, а також виконання різних дій по організації роботи даного медичного закладу. Лікар загальної практики повинен досконало володіти прийомами огляду і аналізу відомостей об`єктивного і суб`єктивного обстеження хворого. Він повинен мати навички в розробці стандарту апаратно-лабораторної діагностики, а також вміти застосовувати ті чи інші способи попередження захворювань і відновні маніпуляції. Сімейний лікар повинен володіти відповідними знаннями в питаннях трактування результатів аналізів біоматеріалів хворого, електрокардіограми та інших методах обстеження.