Основні принципи сімейної медицини

Лікар загальної практики, або сімейний лікар, - це фахівець, який здійснює першу і систематичну допомогу, яка охоплює різні галузі медицини. Сімейна медицина широко поширена в країнах Європи і займає центральне місце в наданні допомоги населенню, оскільки тільки сімейний лікар і медична сестра добре знайомі зі своїми пацієнтами і здатні звертати увагу на незначні зрушення в стані їх здоров`я. В жодному іншому розділі медицини не приділяється стільки уваги розгляданню хворого у взаємозв`язку з його членами сім`ї. Особливістю сімейної медицини є проведення лікувально-профілактичних заходів різних вікових категорій хворих, які входять до складу сім`ї.

Відео: Як управляти здоров`ям в епоху змін? Вебінар. Ведучий - Дмитро Шаменков

Діяльність лікаря загальної практики охоплює також різноманітні громадські та національні категорії населення, оскільки пацієнти здійснюють самостійний вибір фахівця даної галузі. Основу діяльності сімейної медицини складають чотири принципи - постійність, всебічність, синтез проблем, професіоналізм медичних працівників. Наявність перерахованих вище характеристик служби сімейної медицини сприяє швидкому вирішенню багатьох питань надання поліклінічної допомоги населенню. Діяльність фахівців служби сімейної медицини забезпечує спільну участь з пацієнтами в національному проекті «Здоров`я», одним з найважливіших пунктів якого є обов`язкове медичне страхування. Сімейний лікар і медична сестра повинні бути вираженням високого рівня професіоналізму в діагностиці, лікуванні захворювань і догляді за своїми пацієнтами. Фахівці даної галузі є уособленням принципу здорового способу життєдіяльності, який слід розвивати і поширювати серед населення. Найважливішою функцією лікаря і сестри служби сімейної медицини є лікувально-профілактична діяльність, спрямована на збереження здоров`я сім`ї, усунення важких захворювань, запобігання рецидивам і формування стійкого поліпшення стану довгостроковопротікають хвороб. Дані фахівці працюють з певними групами сімей та здійснюють відповідну допомогу і консультацію при виникненні питань або проблем зі здоров`ям. Лікар і медична сестра загальної практики повинні бути висококомпетентними в питаннях ранньої діагностики та аналізі певних симптомів хвороби.

В даний час в Росії ініціативно засновується галузь сімейної медицини, про що свідчить видання відповідного наказу МОЗ України № 237 від 26 серпня 1992 «Про поетапний перехід до організації первинної медичної допомоги за принципом лікаря загальної практики (сімейного лікаря)». Лікар загальної практики - це висококваліфікований фахівець в різних галузях медицини, таких як педіатрія, терапія, геріатрія. Він повинен бути компетентним у питаннях генетики і областях спеціального профілю - офтальмології, гінекології, ендокринології та ін. Діяльність сімейного лікаря та медичної сестри побудована на міцних знаннях гігієни, питань лікувального харчування, психології та педагогіки.

Відео: FGXpress і Превентивна медицина - основні принципи збереження здоров`я і довголіття!

Розрізняють два види роботи фахівців служби сімейної медицини. Перший вид передбачає їх спільну діяльність з представниками інших спеціальностей (гастроентеролога, ендокринологами, кардіологами і ін.). Другий вид передбачає здійснення функцій без посередників, тобто коли сімейний лікар проводить відповідні заходи, без жодних консультацій зі своїми колегами. В даний час в багатьох областях Росії широко поширені лікувально-профілактичні комплекси, в яких одночасно здійснюється допомога хворим терапевтичного, гінекологічного профілю, а також дитячому населенню. Штат співробітників даних установ складається з значної кількості фахівців сімейної медицини, які займають провідне місце в структурі надання допомоги населенню та у напрямку яких з пацієнтом працюють спеціалізовані фахівці. Організація служби сімейної медицини дозволить поліпшити ефективність надання лікувально-профілактичної допомоги населенню, сформувати впорядковану і чітку узгоджену діяльність системи охорони здоров`я. У нашій країні тільки починається впровадження служби сімейної медицини в практику. Це складний процес, оскільки необхідно знайти рішення багатьох завдань, однією з яких є поділ функціональних обов`язків лікаря і сестри загальної практики. Також слід встановити істинні відомості про проблеми пацієнта і визначити рівень відповідальності медичної сестри відповідно до прав і відповідним моральним нормам її діяльності.

Медична сестра загальної практики зобов`язана, по-перше, визначити, задоволення в яких потребах порушено у хворого. Її діяльність спрямована на відповідний суб`єкт (хворого) і на його фізіологічні, громадські та духовні проблеми. Медична сестра у своїй роботі з хворим повинна ставити перед собою певні цілі і діагностувати результати, для досягнення яких їй необхідна тісна співпраця з рідними і близькими хворого. Середні медичні працівники служби сімейної медицини значний період своєї діяльності проводять з хворим і його родиною. Вони повинні сформувати думку у пацієнта і його оточення про важливість збереження свого здоров`я, захворювання і необхідності відповідного догляду. Даний захід дозволить забезпечити благополучний результат діяльності медичного персоналу. В даний час впроваджуються нові принципи системи надання поліклінічної допомоги населенню. Одним з них є поступове створення первинної допомоги з позиції сімейної медицини. Створений базовий комплекс законопроектів в галузі охорони здоров`я передбачає самостійне обрання сім`єю медичного фахівця і передбачає високий рівень професіоналізму медичної сестри загальної практики. Сімейний лікар і медична сестра зобов`язані здійснювати відповідні види лікувально-профілактичні заходи, закріпленим за ними сім`ям, незважаючи на наявність різних вікових груп. Діяльність медичного персоналу часто здійснюється в домашніх умовах. Указ МОЗ Росії від 26 серпня 1992 року передбачає введення нових штатних одиниць - лікар і медична сестра загальної практики.

Нерідко проводять аналогію дільничної медичної сестри з сестрою загальної практики. Однак спектр обов`язків сімейної медичної сестри значно більше. Однією з них є здійснення комплексу гігієнічних та протиепідемічних заходів. Також сестра загальної практики повинна бути компетентна в питаннях імунізації населення. Педагогічна спрямованість діяльності сімейної медичної сестри передбачає навчання пацієнтів і його сім`ї елементарним способам взаємодопомоги. Медична сестра загальної практики повинна сформувати і провести відповідний догляд за хворими дитячого віку, а також виконати відповідні рекомендації сімейного доктора. Однією з них є проведення діагностики, лікування і відновлення відповідно до законним правам та обов`язкам. Медична сестра повинна здійснити першу допомогу в разі екстрених станів пацієнта, таких як травматичні ушкодження, різні види шоку, зупинка дихання та серцевої діяльності. Обов`язок середнього медичного персоналу - систематичне спостереження за діяльністю молодших медичних працівників.

В даний час велика увага повинна приділятися навчанню середнього медичного персоналу з акцентом на організацію багаторівневої системи освіти і введення нових дисциплін. Впровадження в практику вищеперелічених розробок дозволить сформувати одне з найважливіших аспектів діяльності медичного працівника служби сімейної медицини - незалежність. Діяльність середнього медичного персоналу служби сімейної медицини залежить від його рівня професійної підготовки. Так, сімейна медична сестра функціонує з лікарем загальної практики тільки в разі закінчення 3-річного курсу в коледжі. Медична сестра, що пройшла 2-річний курс підготовки в училищі, може лише допомагати медичній сестрі загальної практики. Діяльність, заснована на допомогу лікаря загальної практики, покладається на фельдшера, який навчався в коледжі 3 роки 10 місяців. Даний фахівець працює в системі районних відділів лікувально-профілактичних установ. Медична сестра, яка закінчила університет, здатна очолювати кілька відділень служби сімейної медицини та керувати діяльністю сестер загальної практики. Дана посада відноситься до групи академічних спеціальностей. Діяльність служби сімейної медицини спрямована на людину, його родину та оточуючих їх людей, входить в структуру сестринської справи. Дана організація базується на принципах здорового способу життя та головних питаннях, що стосуються суспільства і гігієни в цілому. Медична сестра загальної практики повинна бути якісно підготовленої до роботи в сфері сімейної медицини. Вона повинна глибоко і всебічно здійснювати сестринський процес в дисциплінах вузького профілю (таких як ендокринологія, гінекологія, офтальмологія і т.д.) і глибоко і всебічно орієнтуватися в знаннях за даними областям медицини. Сімейна медична сестра повинна бути компетентна в питаннях гуманітарних наук - бути хорошим педагогом і психологом.

Відео: Торсунов О.Г. Унікальні поради по здоров`ю на фестивалі доброти. 23.09.2016

В даний час поступово формується сімейний підхід в наданні первинної допомоги населенню. У цьому випадку підвищується відповідальність медичної сестри за стан здоров`я пацієнта. Одним з найважливіших компонентів діяльності сімейної медичної сестри є чітке розуміння і застосування основ сестринської справи. Володіючи певними знаннями в різних дисциплінах, сестра загальної практики повинна не тільки здійснювати різні лікувальні процедури, але і проводити всілякі розмови з членами сім`ї. Дані заходи сприяють забезпеченню процесу виховання в сферах правильного харчування, фізичної культури, психології і т.д. Різні види бесід з цих питань дозволять вирішити багато соціальних завдання нашого часу. Діяльність медичної сестри загальної практики регламентується відповідним Указом № 237 Міністерства охорони здоров`я Російської Федерації. Згідно з ним сестра загальної практики здатна працювати як в муніципальних, так і в приватних лікувально-профілактичних установах. Діяльність сімейної медичної сестри здійснюється на договірній основі, після вибору її певної сім`єю. У перелік функціональних обов`язків медичної сестри входять: здійснення прийому хворих в поліклініці, проведення екстрених заходів, допомога при діагностиці захворювань, виконання призначень сімейного лікаря, підтримка членів сім`ї у вирішенні питань психологічного і соціального характеру. Грамотна і висококваліфікована робота медичної сестри загальної практики багато в чому визначається не тільки великим рівнем старанності, а й ретельної обдуманістю кожного кроку.

Діяльність кожної сестри загальної практики підлягає ліцензуванню, що передбачає перелік її основних функцій. У скоєному варіанті середній медичний персонал, що працює в службі сімейної медицини, повинен отримати вищу медичну освіту за спеціальністю «Менеджер охорони здоров`я». В цьому випадку академічна сестра лікаря загальної практики синтезує медичні знання сестер вузькопрофільних лікарів (офтальмолога, хірурга, гінеколога і т.д.). Сімейна медична сестра повинна вміти проводити електрокардіографічне дослідження, діагностику порушення органів дихальної системи (пікфлоуметрію). Одним з обов`язків сестри загальної практики є встановлення функції зорового (вимір чіткості зору та очного тиску) і слухового апарату. Вона повинна розбиратися в інтерпретації результатів аналізів при захворюваннях кровоносної, травної, ендокринної (глюкотест) і сечовидільної системи. Також обов`язками сімейної медичної сестри є проведення фізіотерапевтичних заходів і здійснення процедури гігієнічного та терапевтичного масажу. Вона повинна володіти прийомами надання екстреної допомоги при загрозливих для життя станах. Так, наприклад, медична сестра загальної практики зобов`язана при необхідності відновити прохідність дихальних шляхів, провести штучну вентиляцію легенів і непрямий масаж серця. При зупинці серцевої діяльності у пацієнта сімейна медична сестра повинна запустити серце, використовуючи спеціальний апарат - дефібрилятор. Вона повинна бути компетентна в питаннях медичної статистики та мати певні навички здійснення своєї діяльності за допомогою сучасних комп`ютеризованих технологій.

Головними цілями роботи сімейної медичної сестри є збереження здоров`я та профілактика захворювань у своїх підопічних. Тому вона зобов`язана розглядати сім`ю як єдину структуру і враховувати її національні і соціальні характеристики, а також психологічні зв`язки між її членами. Сімейна медична сестра повинна враховувати фактори, що негативно впливають на здоров`я підопічних: куріння, зловживання алкоголем, наркоманія, а також професійні шкідливості. В даний час зростає кількість хворих, які стосуються певної групи ризику по захворюваннях серцево-судинною і ендокринних систем, що слід мати на увазі медичній сестрі загальної практики. Важливими елементами діяльності сімейної сестри є ретельне і всебічне розгляд стану здоров`я членів сім`ї, консультування в разі несприятливих змін, а також повний розбір підсумку виконаної роботи. Отже, медична сестра загальної практики здійснює початковий етап розвитку всіляких точок зору, які стосуються стану здоров`я сім`ї.

Фахівці служби сімейної медицини здійснюють цілий комплекс заходів по лікуванню і профілактиці захворювань в прикріплених до них сім`ях. В компетентність сестри загальної практики входять особливе ставлення до своїх хворих, що припускає визнання їх індивідуальних особливостей, а також переживання їх проблем всередині себе. У функції сімейної сестри входить здатність визначити порушені потреби даного пацієнта, що включають також конфліктні ситуації всередині сім`ї. Пацієнти, закріплені за певними медичними фахівцями, повинні проводити систематичну корекцію лікувально-профілактичних заходів. Найважливішими елементами ефективності функціонування системи охорони здоров`я є падіння рівня захворювань, смертності і збільшення рівня народжуваності серед людей, що населяють певну ділянку. Наближення до даних показниками, а потім і їх стабільність в характеристиці діяльності системи надання первинної допомоги населенню можливі тільки при спільному узгодженому співробітництві сімейного лікаря та медичної сестри. В даний час в Росії проводиться велика робота, пов`язана з відкриттям відповідних форм освіти сестер загальної практики. Важлива роль в організації і здійсненні принципів первинної медичної допомоги належить сімейної сестрі.

В системі надання допомоги населенню існують два типи: первинна і кваліфікована допомога. Перший вид здійснюють всі поліклінічні та стаціонарні лікувально-профілактичні установи, які не мають у своїй структурі кабінетів і відділень вузького профілю. Другий вид допомоги організується установами відповідної спеціалізації, такими як диспансер, науково-дослідний інститут і т.д. Система первинної допомоги має на увазі систематичне вплив на здоров`я людей, що населяють невелику територію, визначених початкових структур системи охорони здоров`я. В основі функціонування служби надання первинної допомоги лежить діяльність лікаря та медичної сестри загальної практики. Для успішної діяльності служби первинної допомоги необхідно дотримуватися основних позицій. По-перше, дана організація зобов`язана відповідати особливостям життєдіяльності людей, що обслуговуються нею, і при необхідності проводити відповідні лікувально-профілактичні заходи. По-друге, первинна медична допомога є одним з найважливіших пунктів національного проекту «Здоров`я». Інші види надання медичних послуг формуються лише з метою забезпечення в консультативному та технічної допомоги структурам медичних закладів первинної ланки. Потім служба первинної допомоги цілком взаємодіє зі структурами, що забезпечують сприяння в освітніх, транспортних і інших потребах. Одним з принципів первинної допомоги є також інтенсивне участь населення в її організації та реалізації з метою забезпечення тісної співпраці з іншими службами, що допомагають в життєдіяльності людей. Ця взаємодія має грунтуватися на дружньому і узгодженому співробітництві. Засоби, на яких ґрунтується надання медичної допомоги жителям, повинні бути доступними. На жаль, на сферу надання первинної допомоги виділені мінімальні кошти, що обумовлює широке поширення вкладень самих пацієнтів. Діяльність структури первинної допомоги передбачає наявність синтезу профілактики, лікування захворювань і заходи по відновленню здоров`я кожного члена сім`ї. Обсяг роботи, який здійснюється цією службою, повинен відповідати рівню потреб населення в ньому, що забезпечує певну рівновагу в системі надання допомоги населенню. Первісна стадія хвороби більшою мірою повинна піддаватися впливу з боку спеціально підготовлених медичних фахівців. Дана позиція сформульована в цілях зменшення труднощів і травматизації даної стадії.

Згідно з відповідним пунктом наказу МОЗ Росії первинна медична допомога населенню здійснюється на принципах доступності і безкоштовності. Даний вид структури охорони здоров`я передбачає лікувально-профілактичні заходи щодо основних захворювань, пошкоджень і екстрених станів здоров`я пацієнтів. Потім діяльність первинної допомоги включає здійснення заходів, що відносяться до профілактики і запобігання поширенню масових захворювань. Велика частина роботи організації первинної допомоги включає захист здоров`я матерів і дітей. Реалізацією плану діяльності даної служби займаються державні лікувально-профілактичні установи і санітарно-епідеміологічна структура охорони здоров`я. Незважаючи на це, в Росії широкого поширення набули приватні медичні формування, які займаються наданням первинної допомоги населенню. Діяльність цих організацій будується на контрактах з відповідними страховими компаніями. Діяльність служби первинної допомоги включає широке коло заходів, які розробляються і затверджуються муніціпалітетнимі організаціями згідно зі спеціально сформульованим законопроектів. Подібна система лежить в основі планування етапів здійснення первинної допомоги. Забезпечення фінансовими засобами покладається на органи місцевої влади. Ця функція організовується за допомогою цільового фонду і витрати коштів вищесказаного структурою. Ця грошова сума призначена для захисту здоров`я і профілактики захворювань у населення.

У Росії служба надання первинної допомоги будується на певних принципах. Перший з них включає формування нової посади - медичний лікар загальної практики. Другий принцип заснований на виробленні певного авторитету посади сімейної медичної сестри. Третій принцип передбачає безперервне вдосконалення найбільш прийнятних типів служби надання первинної допомоги населенню, які представлені установами сестринського догляду та громадськими організаціями, що займаються здійсненням медичної допомоги людям похилого віку. Четвертий принцип включає ініціативність самих пацієнтів в постанові і вирішенні питань, що стосуються формування здорового способу життя та профілактики захворювань. Великий обсяг роботи служби первинної допомоги зводиться до питань поширення інфекційної патології серед населення. Дана організація займається розробкою і рішенням проблем етіології, патогенезу, перебігу та клініки інфекційних хвороб. Шляхи передачі збудника та заходи профілактики при цьому залишаються основними в даній області. Для цього структура первинної допомоги безперервно співпрацює з санітарно-епідеміологічною станцією. Служба первинної допомоги проводить систематичне спостереження основних показників епідеміологічної обстановки регіону і країни в цілому.

Однією з основних функцій діяльності системи охорони здоров`я є проведення профілактичних заходів серед населення, що забезпечує підвищення рівня позитивних і зменшення негативних показників здоров`я населення (народжуваності і смертності). В даний час виділяють кілька видів профілактичної допомоги. Основним завданням первинної профілактики є зменшення числа прояви патологічних станів серед населення. Це передбачає заходи щодо захисту здоров`я громадян за допомогою спільної роботи як групи особистостей, так і соціуму в цілому. Діяльність даних об`єднань передбачає відповідні рекомендації щодо правильного харчування, фізичної культури, формування стану душевної рівноваги.

До важливих елементів роботи також належать проведення імунізації громадянам проти деяких інфекційних захворювань і здійснення заходів щодо створення безпечних умов життєдіяльності населення. Профілактичні заходи другого виду припускають зниження гостроти і тривалості перебігу захворювання. Це здійснюється за допомогою різних діагностичних процедур і проведенням екстрених маніпуляцій при станах хворого, що загрожують його життю. Дані заходи забезпечать успішне лікування багатьох захворювань і тривале збереження задовільного стану здоров`я при тривало протікаючих патологіях. Третинна профілактика полягає в запобіганні виникненню ускладнень відповідного захворювання. Це має на увазі ряд діагностичних заходів після перенесеного захворювання і негайне лікування в разі виявлення патологічного вогнища. Діяльність фахівців у здійсненні третього виду профілактики передбачає також комплекс відновлювальних маніпуляцій пацієнтам, які перенесли важкі захворювання, такі як інфаркт міокарда, ревматизм і т.д. Основним напрямком даної роботи є мотивація хворого до здорового способу життя і обмеження терапії лікарськими препаратами.

Для кращого розуміння системи проведення профілактичних заходів службою первинної медичної допомоги слід звернутися до прикладу. Хворий страждає на хронічний бронхіт. Первинні профілактичні заходи включають відмову від куріння, недопущення переохолодження і т.д. До вторинних заходів належать систематичне проведення лікарем-терапевтом аускультації легких, спостереження за характером наявного кашлю і харкотиння. Третинна профілактика має на увазі комплекс лікувально-профілактичних заходів по відновленню стану здоров`я пацієнта після пневмонії, що розвинулася слідом за гострим бронхітом. В даний час створюються передумови для формування двох видів напрямків діяльності служби первинної допомоги: визначення «сукупностей підвищеної небезпеки». Для здійснення даного виду діяльності засновуються спеціально підготовлені посади лікаря і медичної сестри загальної практики, які працюють в структурі первинної допомоги. Чисельність даних фахівців встановлюється в залежності від щільності населення дільниці, яку обслуговує і обсягу необхідних лікувально-профілактичних заходів. Показник «сукупність підвищеної небезпеки» визначається з метою виявлення і проведення комплексу відновлювальних маніпуляцій хворим з великим ризиком раннього летального результату. До цієї групи слід віднести пацієнтів, які страждають ускладненими хронічними захворюваннями. Так, наприклад, наявність артеріальної гіпертонії протягом 10 років призводить до формування гіпертрофії лівого шлуночка серця. Також сюди входять хворі, чиє захворювання призвело до небезпечної для життя станом, такому як інфаркт міокарда, набряк легенів і т.д. В даний час є хвороби, наявність яких вже становить загрозу життю хворого. До них відносять такі захворювання, як цукровий діабет, серцеві аритмії і т.д. Визначення чисельності даних пацієнтів також входить в завдання служби первинної медичної допомоги. Виявлення сукупності підвищеної небезпеки передбачає внесення позитивних змін в діяльність системи охорони здоров`я. Це проявляється в индивидуализированном підході до потреб хворого і в застосуванні тих чи інших способів надання медичної допомоги. Дана робота дозволить зацікавити фахівців служби первинної допомоги і самих хворих в питаннях здійснення заходів з охорони здоров`я громадян. Визначення вищевказаної сукупності дозволить значно знизити відсоток небезпеки у виникненні захворювань, їх ускладнень та є фінансово вигідним заходом для пацієнта. Крім позитивних елементів, є і негативна сторона даної діяльності.

По-перше, реалізація даної програми вимагає вкладення значних коштів. По-друге, робота фахівців структури первинної медичної допомоги на сьогоднішній день не здатна «оздоровити» всіх громадян нашої країни. План населення передбачає раннє проведення діагностичних заходів в зв`язку з різними захворюваннями, що характеризуються бідністю симптомів або латентним перебігом. До таких хвороб можна віднести артеріальну гіпертонію, ішемічну хворобу серця, хронічний гастрит, гломерулонефрит та ін. Розробка даного показника націлена також на активну роботу щодо попередження виникнення захворювань, яка включає проведення масової вакцинації проти найбільш небезпечних інфекційних захворювань - кашлюку, правця, дифтерії і т. д. Реалізація «плану населення» передбачає принципово нову програму в організації допомоги населенню. Вона передбачає найбільші позитивні елементи для громадян країни в порівнянні зі старими системами надання медичних послуг, в тому числі вимагає мінімальних грошових витрат. Дана програма повинна працювати на благо всього населення і відповідати його вимогам. Крім позитивних пунктів діяльності цієї системи, є і негативні сторони. Дана програма має певні недоробки, результатом чого є недостатній мотив багатьох пацієнтів і самих працівників структури первинної допомоги населенню в розумінні і прийнятті цієї системи. У цьому випадку спостерігається низький рівень небезпеки. Одним з найважливіших елементів успішної діяльності медичної сестри загальної практики є відмінне розуміння і вміння застосувати на практиці все принципи організації первинної допомоги населенню. В даний час сформована програма радикально нового підходу медичної сестри до своєї діяльності. Вона включає повсюдне впровадження та використання сестринської справи. Дане нововведення, що стосується переважно середнього медичного персоналу, вже діє в багатьох лікувально-профілактичних установах, але, на жаль, не охопило всі структури системи охорони здоров`я. Створення сестринської справи стало необхідним заходом, оскільки протягом тривалого періоду часу спостерігається відсутність досконалості в роботі медичної сестри. Дане нововведення також обумовлено інтенсивними процесами розвитку сестринської освіти в багатьох країнах ближнього і далекого зарубіжжя.