Поняття референтної величини

Найважливіший етап оцінки результатів лабораторних досліджень - встановлення відзнаки норми від патології. Це неважко зробити при явному відхиленні показників від норми. Однак більшість результатів лабораторних аналізів непросто розділити на «норму» і «патологію», оскільки вони по природі своїй не дихотомічні і не мають виразних розривів або двох різних піків, з яких один відповідав би нормальному результату, а інший - патологічного. Пояснюється це декількома причинами.

По-перше, поділ біологічної популяції людей з багатьох лабораторними показниками на хворих і здорових неможливо навіть з теоретичної точки зору. Захворювання може розвиватися непомітно, проявляючись поступовим переходом від невеликих відхилень показника до високих у міру наростання дисфункції.

По-друге, здорові і хворі фактично належать до двох різних популяцій, але коли ці дві популяції перемішані, розпізнати кожну з них в загальній масі практично неможливо, оскільки у різних хворих один і той же показник може набувати різних значень, перекриваючи значення цього показника у здорових- крім того, кількість хворих в загальній популяції невелика.

Щоб трактувати дані лабораторних досліджень, необхідно порівнювати їх з нормальними величинами, тому важливо визначити, що таке нормальний показник. Нормальні показники - показники, які виявляються у здорових людей, проте в групах останніх вони можуть мати різні числові значення. Це обумовлено індивідуальними особливостями обміну речовин, гемопоезу, функціонування тих чи інших органів. Нормальні лабораторні показники визначають шляхом вибіркового обстеження здорової популяції людей, наприклад, спеціально відібраних призовників або студентів, згрупованих за віком і статтю. При проведенні досліджень деякі фактори повинні бути стандартизовані. Наприклад, при дослідженні крові її необхідно забирати натщесерце, спосіб забору у всіх обстежуваних повинен бути однаковим,

так само як і метод визначення досліджуваних показників. Математичний аналіз результатів, отриманих при таких дослідженнях, дозволив виділити два основні класи параметрів біоматеріалів здорових людей. Одні з них підкоряються закону Гауссова (нормального) розподілу, інші - біномінальної розподілу.

Відео: The Rich in America: Power, Control, Wealth and the Elite Upper Class in the United States

Наприклад, всім обстежуваним визначають концентрацію глюкози в крові і будують криву розподілу. Середню величину розраховують діленням суми всіх результатів на їх кількість.

де: Хср - середня велічіни- n - кількість результатів, Х - значення окремого результату.

Дисперсію середньої величини при розподілі Гаусса можна висловити середньоквадратичним відхиленням (SD), яке розраховують за допомогою наступної формули.

Як правило, розподіл біологічних об`єктів за ступенем вираженості одного з ознак описує крива Гауса, це має на увазі, що в інтервал, де величина ознаки коливається в межах М + 2SD (стосовно концентрації глюкози в крові - 3,96,38 ммоль / л) потрапляє більше 95% біологічних об`єктів-проте майже у 5% осіб здорової популяції концентрація глюкози не входить в інтервал М + 2SD. Саме тому критерієм діагностики цукрового діабету вважають концентрацію глюкози в крові 7 ммоль / л і вище, а пацієнтів з результатами в межах 6,38-6,9 ммоль / л відносять до групи ризику по даному захворюванню.

Таким чином, якщо розподіл ознаки відповідає закону Гаусса, то нормальні лабораторні показники визначають як середнє значення показника для здорової популяції +2 стандартних відхилення (+ 2SD).

n

Мал. Гаусове розподіл (на прикладі концентрації глюкози в крові у здорових осіб).

Мал. Гаусове розподіл (на прикладі концентрації глюкози в крові у здорових осіб).

Разом з тим у 5% здорових людей значення показника виходить за межі вказаного діапазону. Наведеної математичної закономірності підпорядковується рапределеніе значної частини лабораторних показників хімічного і клітинного складу крові.

До другої групи лабораторних показників відносять результати, для яких розрахунок середньої величини і середньоквадратичного відхилення неможливі. Тому для таких показників замість найчастішою нормальної величини визначають і вказують межі нормальних коливань. Можна просто вказати діапазон отриманих результатів від найменшої до найбільшої величини, але частіше відсікають 3% перших величин (знизу) і 3% останніх (зверху).

Разом з тим нормальні лабораторні показники різних речовин, якими нерідко користуються в лабораторній діагностиці, включають тільки загальну біологічну варіацію без урахування окремих факторів, що знижує діагностичну цінність лабораторних тестів. Тому на зміну терміну «нормальні лабораторні показники» приходить концепція референтних величин. Референтні величини дають уявлення про діапазон, в якому розташовуються нормальні величини. Сенс цього введення полягає в тому, що результати лабораторного дослідження порівнюють з референтними величинами, отриманими в чітко визначених умовах з урахуванням окремих факторів, що впливають на біологічну варіацію. Референтні величини в даний час встановлені для обмеженої кількості показників (приблизно 150). Встановлення референтних інтервалів коливань для кожного лабораторного параметра має істотне значення для всієї проблеми надійності лабораторної інформації, так як порівняння з ними служить підставою для прийняття діагностичних і лікувальних рішень.

При оцінці результатів лабораторних досліджень необхідно пам`ятати, що референтні величини є статистичними даними 95% популяції, і відхилення за межі діапазону не обов`язково вказують на наявність патології.

Як правило, стандартний набір біохімічних досліджень, що застосовуються в звичайних лікувальних установах, включає не менше 10-12 тестів. Імовірність того, результати всіх 12 тестів виявляться нормальними, невелика. При статистичному аналізі встановлено, що при визначенні 8 показників результат одного з них буде «патологічним» приблизно у 25% здорових осіб, а під час проведення 20 тестів одне або більше відхилень від норми виявлять у 55% [Statland B.E. et al., 1977]. Наведені дані підтверджують думку про те, що кожне лабораторне дослідження слід призначати обдумано, за суворими показаннями, а перелік скри-нінгових тестів повинен бути обмеженим.

Таким чином, приблизно у 5% здорових людей виявляють «ненормальні» лабораторні показники, тому в повному обсязі значення, що виходять за межі норми, слід розцінювати як патологічні. І навпаки, не завжди показник, що лежить в інтервалі M + 2SD, слід вважати нормальним, так як діапазон багатьох параметрів досить широкий. Наприклад, в нормі гематокрит (Ht) у чоловіків варіює від 42 до 52%. Масивна крововтрата може привести до падіння Ht від 52 до 42%. Показник 42% не викличе тривоги у лікарів, оскільки він відноситься до діапазону нормальних величин, хоча для конкретного пацієнта таке зниження може бути