Лікування очей у школах: методи, які принесли успіх

Ще раз повторимо дуже важливий принцип: ви не зможете побачити що-небудь з досконалим зором, якщо не бачили цього об`єкта раніше. Коли око дивиться не незнайомий об`єкт, він завжди більш-менш напружується, щоб побачити його. При цьому завжди з`являється аномалія рефракції. Коли дитина дивиться на незнайомі написи або фігури на дошці, віддалені географічні карти, схеми або малюнки, Ретіноскопи завжди показує, що вони стали міопікі, хоча їх зір при інших обставинах може бути абсолютно нормальним. Те ж саме відбувається і з дорослими при розгляданні ними віддаленого незнайомого об`єкта. Коли ж око дивиться на знайомий об`єкт, ефект зовсім інший. Вдається не тільки розглянути його без напруги, але в подальшому знижується і зусилля, що прикладається при розгляданні незнайомих об`єктів.

Відео: Бестселер по Любові. Фільм 2016. Лірична комедія. Мелодрама. StarMedia

Ці дані забезпечують нас методом подолання психічної напруги, якому піддаються діти при сучасній системі освіти. Неможливо побачити що-небудь ідеально в момент, коли мозок знаходиться під напругою. Якщо діти зможуть розслабитися під час перегляду на знайомі об`єкти, вони зможуть (іноді на неймовірно короткі періоди часу) зберегти це розслаблення і при погляді на незнайомі об`єкти.

Я виявив це, коли обстежував очі декількох сотень школярів з Гранд-фокса, штат Північна Дакота. Нерідко діти, які не зуміли прочитати при першій перевірці всі букви на перевірочної таблиці, зуміли зробити це під час другої або третьої перевірки. Іноді після закінчення обстеження класу діти, які в перший раз зазнали невдачі, просилися на повторну перевірку і нерідко зчитували на ній всю перевірочну таблицю з нормальним зором. Ці випадки були настільки часті, що не було ніякого сумніву в тому, що зір якимось чином поліпшувалося читанням перевірочної таблиці.

В одному класі я знайшов хлопчика, який проявив себе як сильно миопического, але прочитав після деякого підбадьорення всі букви на перевірочної таблиці. Вчителька поцікавилася моєю думкою про зір хлопчика, оскільки вона вважала його сильно короткозорим. Коли я сказав, що зір його нормально, вона здивувалася і заявила, що він міг вивчити букви напам`ять або вони були підказані йому іншим учнем. Вчителька продовжувала стверджувати, що він не може ні прочитати написи або цифри на дошці, ні побачити географічні карти, схеми і таблиці на стінах, ні дізнатися людей на іншій стороні вулиці. Вона попросила перевірити ще раз його зір, що я і зробив дуже ретельно і під її наглядом, усунувши всі можливі джерела помилок, про які вона говорила. І знову хлопчик прочитав всі букви на таблиці. Тоді вчителька написала на дошці кілька слів і цифр, які він також добре прочитав. Нарешті, вона попросила назвати час на стінному годиннику, що висіли в 25 футів від нього. І з цим учень успішно впорався.

В цьому класі було відзначено ще три аналогічні випадки. Зір цих дітей, яке було знайдено досить поганим для віддалених об`єктів, за кілька хвилин, присвячених перевірці їх очей, стало нормальним.

Відео: Алергія і як її лікувати самостійно

Не дивно, що після того, що сталося вчителька попросила повісити постійно перевірочну таблицю в класній кімнаті. Дітей просили читати найдрібніші букви, які вони можуть побачити зі своїх місць, по крайней мере, один раз в день обома очима разом і кожним оком окремо. При цьому невикористаний очей прикривався долонею руки таким чином, щоб уникнути тиску на очне яблуко. Тих, чий зір було поганим, заохочували читати перевірочну таблицю більш часто. Але необхідність в заохоченні відпала, як тільки вони виявили, що така практика допомагає їм побачити дошку і знімає головний біль та інші неприємні відчуття, з якими їм доводилося раніше стикатися під час зорової роботи.

В іншому класі, що складався з сорока дітей у віці від 6 до 8 років, тридцять учнів досягли нормального зору під час перевірки. Решта пізніше також домоглися подібного успіху під керівництвом вчителів, займаючись вправами з розвитку зору вдалину з перевірочної таблицею. Протягом ось уже п`ятнадцяти років ця вчителька помічала, що кожен рік при відкритті восени школи всі діти могли бачити зі своїх місць написи на дошці, але перед її закриттям навесні всі діти без винятку скаржилися на те, що не можуть побачити дошку з відстані більше, ніж 10 футів. Після того, як стала зрозуміла користь, одержувана від щоденних занять з розвитку зору в далечінь на знайомих об`єктах, узятих в якості точки фіксації, вчителька повісила в своєму класі перевірочну таблицю і попросила дітей щодня читати її. Результатом цього стало те, що за 8 років ніхто з дітей, які перебували під її опікою, не набув поганого зору.

Вчителька цього класу приписувала незмінне погіршення зору її вихованців протягом року тому факту, що її класна кімната знаходилася в підвальному приміщенні, що знижувало рівень освітленості в класі. Але у вчителів, які працювали в добре освітлених класних кімнатах, були такі ж проблеми. Після того, як у всіх кімнатах, як добре освітлених, так і погано освітлених, повісили перевірочні таблиці і діти почали читати їх кожен день, погіршення зору припинилося. Більш того, практично у всіх воно покращилося. Зір, яке було нижче нормального, покращився в більшості випадків до нормального рівня, в той час як діти, що мали нормальний зір, за яке приймається зір в 20/20, поліпшили його до 20 / 15-20 / 10. При цьому вдалося не тільки позбутися від міопії, але і поліпшити зір для близьких об`єктів.

На прохання керівника школами Гранд-Фокса ця система тоді була впроваджена в усіх школах міста та застосовувалася безперервно протягом 8 років. За цей час, як я підрахував, вона дозволила знизити рівень міопії серед дітей з 6% до менш ніж 1%.

Кількома роками пізніше ця ж система була введена в деяких школах Нью-Йорка із загальною чисельністю учнів близько десяти тисяч. Проте, багато вчителів заперечували необхідність застосування перевірочних таблиць, не вірячи, що такий простий метод (а він істотно відрізняється від застосовувалися раніше методів) може дати бажані результати. Інші тримали перевірочні таблиці в закритих шафах, витягуючи їх лише на час щоденної тренування очей, через побоювання, що діти вивчать їх напам`ять. Таким чином, вони не тільки поклали на себе непотрібне навантаження, але зробили все, щоб зруйнувати мета цієї системи, яка полягає в наданні дітям щоденних вправ в зір вдалину зі знайомими об`єктами.

З іншого боку, багато вчителів наполегливо і з розумом застосовували цю систему, що дозволило їм менш ніж через рік повідомити, що з трьох тисяч дітей з поганим зором, що займалися цією системою, більше тисячі отримали нормальний зір. Деякі з цих дітей, як і у випадку з дітьми Гранд-Фокса, досягли успіху вже через кілька хвилин. Домоглися успіху і багато з вчителів, причому деякі з них - дуже швидко. У ряді випадків результати застосування системи були просто вражаючі. Але в кінцевому підсумку, справа закінчилася тим, що міністерство освіти і фахівці по очках не дали згоди на застосування цієї системи, і поступово використання перевірочних таблиць з метою поліпшення зору було припинено.

У класі для розумово відсталих дітей, де вчитель протягом декількох років вів записи їх зору, виявилося, що з кожним роком воно стійко падає. Однак, як тільки були введені перевірочні таблиці, зір почав покращуватися. Потім з місцевого відділення міністерства охорони здоров`я прийшов лікар, який перевірив очі дітей і всім їм, навіть тим, чий зір було досить хорошим, виписав окуляри. Використання перевірочних таблиць тоді було припинено, оскільки вчитель вважав, що було б невірним втручатися в цю справу, бо окуляри, надіті на дітей, були виписані лікарем.

Дуже скоро, проте, діти почали втрачати, розбивати чи просто викидати свої окуляри. Одні говорили, що окуляри викликають у них головний біль, інші стверджували, що без них вони відчувають себе краще. За термін близько місяця більшість очок, якими міністерство охорони здоров`я забезпечило дітей, зникло. Учитель тоді відчув себе вільним, щоб відновити використання перевірочних таблиць. Відразу ж покращилися зір і психічні реакції дітей. Незабаром багатьох з них перевели в звичайні класи, оскільки виявилося, що в навчанні вони ні в чому не поступаються іншим дітям.

Інша вчителька повідомила про таких же цікавих результатах. Вона вела клас, діти з якого в чомусь не походили на хлопців з інших класів. Багато з них відставали у навчанні, інші були завзятими ледарями, і у всіх у них був поганий зір. У класі повісили перевірочну таблицю, щоб всі діти могли її бачити. Вчителька ж суворо дотримувалася моїм інструкціям. До кінця шостого місяця у всіх дітей (за винятком двох) було нормальне зір. У цих двох зір також помітно покращився. У той же час, гірші з невиправних і злісні прогульники стали старанними учнями.

Щоб зняти всі сумніви, що виникають з приводу причин поліпшення зору дітей, були проведені порівняльні перевірки з використанням і без використання перевірочних таблиць. У жодному із зазначених випадків щодня протягом одного тижня перевірялося 6 учнів з поганим зором, які не займалися з перевірочної таблицею. Ніякого покращення не було відзначено. Тоді знову повісили на місце перевірочну таблицю і цю групу проінструктували, яким чином треба її щодня читати. До кінця тижня у всіх у них зір покращився, а у п`яти зір стало цілком нормальним. В іншої групи дітей, що страждали поганим зором, результати були аналогічні. Протягом тижня, коли перевірочна таблиця не застосовувалася, ніякого поліпшення не було відзначено. Але після тижня занять з розвитку зору в далечінь за допомогою перевірочної таблиці зір у всіх помітно покращився, а до кінця місяця стало цілком нормальним.

Для того, щоб не було ніяких сумнівів щодо достовірності записів вчителів, в ряді випадків директори шкіл, де застосовувалася система, просили міністерство охорони здоров`я надіслати інспектора для перевірки зору учнів. Всякий раз, коли це робилося, записи були знайдені правильними.

Одного разу, будучи в місті Рочестері (штат Нью-Йорк), я подзвонив керуючому директору публічних шкіл і розповів йому про свій метод профілактики міопії. Він дуже зацікавився і попросив мене ввести метод в одній зі своїх шкіл. Я зробив це і до кінця третього місяця отримав звідти повідомлення про те, що зір всіх дітей покращився, а значна їх кількість знайшло нормальний зір на обидва ока. Однак ^ кінець цієї історії тут був такий же, як і в Нью-Йорку.

Мій метод застосовувався і в ряді інших міст, і завжди зір дітей поліпшувався. Багато з них знаходили нормальний зір через кілька хвилин, днів, тижнів або місяців. Перевірити припущення про негативні наслідки важко, але з того, що цей метод поліпшив зір всіх дітей, які отримували його, випливає, що нічиє зір цим методом не могло бути погіршене. Отже, він повинен був, крім усього, і запобігати міопію. Цього не можна сказати про будь-яких інших методах профілактики міопії, що застосовувалися раніше в школах. Всі інші методи засновані на припущенні, що причиною міопії є надмірне використання очей для роботи на близьких відстанях, і всі вони, як відомо, зазнали невдачі.

Очевидно також, що цей метод повинен був запобігати та інші аномалії рефракції. Тобто мова йде про проблему, раніше серйозно навіть не розглядалася, оскільки гиперметропия, а з недавніх пір і астигматизм (в більшості випадків), вважаються вродженими станами. Однак будь-який, хто знає, як користуватися Ретіноскопи, може за кілька хвилин переконатися в тому, що обидва цих стану купуються. Незалежно від того, яке око взяти, астигматичного або гіперметропіческій, зір його завжди стає нормальним, коли він дивиться на якусь порожню чисту поверхню без старання побачити що-небудь. Але коли діти вчаться читати, писати, малювати, шити або робити що-небудь ще, що вимагає розгляду на близькій відстані незнайомих об`єктів, завжди з`являються гиперметропия або гіперметропіческій астигматизм. Те ж саме відбувається і з дорослими.

Ці факти наводять на думку, що дітям, перш за все, потрібна тренування очей. Перш ніж вони зможуть зробити істотний прогрес у своєму навчанні, їм необхідно навчитися дивитися на незнайомі букви або об`єкти на близькій відстані без напруги. При цьому в кожному випадку, коли застосовувався цей метод, було доведено, що такий результат досягається шляхом щоденного тренування зору вдалину за допомогою перевірочної таблиці. Коли цим способом поліпшувалося зір вдалину, діти незмінно ставали здатними використовувати свої очі і на близькій відстані без напруги.

Метод приносить найбільшу користь, коли вчителі не носять окуляри. Зазначалося не тільки те, що діти наслідують звичкам вчителя, що носить окуляри, але і те, як нервове напруження, проявом якого є поганий зір, викликало у них аналогічне стан. У класах одного і того ж рівня, з однаковим освітленням зір дітей, чиї вчителі не носили окуляри, завжди було краще, ніж зір дітей, чиї вчителі були в окулярах. Якось раз я перевіряв зір дітей, вчителька яких носила окуляри, і знайшов його дуже поганим. Вчителька вийшла з класу з якихось справах, а я в цей час знову перевірив зір дітей. Результати були набагато краще. Повернувшись, вона поцікавилася зором одного хлопчика, дуже нервового дитини. Як тільки я приступив до перевірки його зору, вона встала перед ним і сказала: «Коли доктор скаже тобі прочитати перевірочну таблицю, зроби це». Хлопчик не зміг нічого побачити. Тоді вона встала позаду нього, і це дало такий же ефект, як якби вона вийшла з кімнати. Хлопчик прочитав всю таблицю.

Відео: Аудіо-Сеанс для Відновлення Зору

Сьогодні в школах Сполучених Штатів у кількох мільйонів дітей поганий зір. Це заважає їм в повній мірі скористатися освітою, яке дає держава, руйнує їх здоров`я і викидає на вітер гроші платників податків. Якщо ж подивитися на цю справу в розвитку, то поганий зір все життя стоятиме на заваді цим дітям і призведе до додаткових грошових витрат. Нерідко воно служить джерелом постійних страждань. Проте, практично всі ці стани можуть бути усунені, а розвиток нових попереджено, методами не більше складними, ніж щоденне читання перевірочної таблиці.

Чому ж повинні страждати і носити окуляри наші діти, коли є така проста міра допомоги їм? Вона практично нічого не коштує. У багатьох випадках відпадає навіть необхідність у покупці перевірочних таблиць, оскільки вони всюди давно використовуються для перевірки очей дітей. Вчителям буде неважко повісити таблицю на стіну, а поліпшення зору, здоров`я, характеру і менталітету їх учнів, досягнуті в результаті її застосування, значно полегшить їм роботу. Крім того, ніхто не ризикне стверджувати, що це може принести будь-яку шкоду.

Правила застосування в школах перевірочної таблиці для поліпшення зору

Перевірочна таблиця вішається на стіну класної кімнати, і кожен день діти читають про себе найдрібніші букви, які вони можуть побачити зі своїх місць, кожним оком окремо. При цьому друге око закривається долонею руки таким чином, щоб уникнути тиску на очне яблуко. Це не забирає багато часу і досить, щоб поліпшити зір всіх дітей через один тиждень або усунути всі аномалії рефракції через кілька місяців, рік і більше. Дітей з помітно поганим зором слід заохочувати до більш частого читання перевірочної таблиці. Не слід в цю справу вмішувати дітей, що носять окуляри, оскільки вони зобов`язані перебувати під опікою лікаря і тренування, поки вони носять окуляри, дасть їм мало або взагалі виявиться марною.

Хоча це і не обов`язково, великою допомогою було б ведення записів, що відображають зір кожного учня в момент введення системи і далі через будь-які зручні інтервали часу - щорічно або частіше. Записи можуть проводитися вчителем.

Записи повинні включати в себе ім`я і вік учнів, зір кожного перевіряється очі з відстані 20 футів і дату. наприклад:

Джон Сміт, 10 років 15 вересня 19

3. П. (зір правого ока) 20/40 .3. Л. (зір лівого ока) 20/40

Джон Сміт, 11 років 1 січня, 19

3. П. 20/30

З.Л. 20/15 Абсолютно необхідно здійснювати певний контроль. Щонайменше раз на рік хтось, хто володіє цим методом повинен відвідувати кожен клас, щоб відповісти на виниклі питання, стимулюючи вчителів до продовження використання методу і роблячи щось на зразок доповідей, спираючись на правильні джерелах інформації. Проте, ні інспекторам шкіл, ні вчителів, ні дітям немає необхідності набиратися будь-яких відомостей про фізіологію очі.